«І не гроші, головне, потрібні були мені коли Я вбивав; не так багато грошей потрібні були, як інше... Я все це тепер знаю... Зрозумій мене: можливо, йдучи тією ж дорогою, Я вже ніколи більше не повторив би вбивства. Мені потрібно було дізнатися інше, інше тягнуло мене за руки: мені треба було дізнатися тоді, і якнайшвидше, чи я паразит, як всі, чи людина? Зможу я переступити або ні? Осмілюся я нахилинутися і взяти чи ні? Чи я є створінням, що дрожить, чи я маю право...»

Євангеліє від Матвія, Глава 7.

В угрюмому і дощовому Петербурзі жив молодий студент Родіон Раскольников. Він був занурений у думки про справедливість і теорію "переваги". Родіон вважав, що деякі люди мають право скоювати злочини ради "вищої мети", і вирішив довести це на практиці.

Проте, після вчинення злочину — вбивства жорстокої старійшини та її сестри Лізавети — Родіон опинився у полоні власних мук совісті. Він став нетерплячим і параноїдальним, бачачи загрозу та зраду навколо себе.

В цей час йому було оголошено про виклик на іспит. Родіон намагався приховати свої справжні почуття та наміри, але відчував, що його таємниця могла бути розкрита. Його душевні муки досягли кульмінації в момент іспиту, коли він відчував внутрішню боротьбу між бажанням сповідатися та страхом відкрити свою таємницю.

В кінці кінців, Родіон не витримав напруги і визнався у своєму злочині прямо на екзамені, що викликало шок і здивування у залі.